Параграф 6. Роздержавлені українські ЗМІ: проблеми електронних версій

Сьогодні важко собі уявити успішний бізнес, який би не мав свого сайту. Адже за допомогою інтернету можна знаходити і залучати нову аудиторію, детальніше розповідати про власний продукт, а ще – вивчати свого споживача, аналізуючи його поведінку на сайті.

Тим не менш, експерти ІДПО, які з початку 2019 року вивчають роздержавлені українські медіа, розглядаючи як друковані, так і електронні ЗМІ, постійно стикаються із проблемою: сайтів у реформованих газет обмаль. І більшість із цих сайтів працюють без врахування специфіки вебу. Саме тому спробуємо розібратися у ситуації в цілому, а також розповісти про основні проблеми, які знаходимо на сайтах.

Єдиний запис на електронній версії газети "Новий день"
Єдиний запис на сайті газети “Новий день”

Південь і Захід України: статистика

Поглянемо на реформовані медіа двох регіонів України: Заходу (Тернопіль, Львів, Чернівці) та Півдня (Миколаїв, Одеса, Херсон). Ми вже робили порівняння сайтів цих регіонів раніше, і дійшли висновків, що інформаційну культуру вони мають дуже різну. Приміром, сайти Західної України частіше працюють в режимі 24/7 та надають перевагу не тільки місцевому, але й всеукраїнському та міжнародному контенту. Сайти Півдня зазвичай не ставлять новин вночі, а також більше зациклені на новинах регіону. Проте ці спостереження стосувалися саме комерційних мас-медіа. Спробуємо розширити наші уявлення – і спочатку подивимося на те, скільки реформованих медіа цих регіонів мають сайти. Для того, аби ці сайти знайти, ми керувалися звичайним пошуком у google та Фейсбук-сторінками цих ЗМІ (за наявності).

Для нашого дослідження ми брали тільки ті ЗМІ, які повністю пройшли реформування і користувалися переліком, що наявний на сайті державного комітету телебачення та радіомовлення України.

Онлайн-версії реформованих українських ЗМІ Півдня та Заходу України

Як бачимо, тільки у Львівській області роздержавлених видань, що мають електронну версію, – більше половини. У решті областей це всього 5-8 сайтів, причому переважна більшість – це обласні видання. Саме тому на Заході ситуація краща (26% оновлюваних веб-версій) порівняно з Півднем (15%).

Тим не менш, запустити сайт – не все одно, що його мати. Адже буває й так: перші декілька місяців електронна версія працює на ентузіазмі одного чи двох людей з редакції, а потім працівники просто «вигорають». І сайт «помирає», хоча й висить в інтернеті без оновлення. І  нашому переліку є такі випадки. Електронних видань, що оновлювалися у липні 2019 року, ще менше. Найбільше у Львові – 9, в решті областей 2-4. (Наш пошук ми здійснили 13 липня: два тижні – цілком достатньо, аби виставити на сайт тексти матеріали).

Ось як ситуацію із електронними версіями роздержавлених ЗМІ коментують Чернівецькі медіаексперти (цікаво, що у цьому регіоні власного сайту не має навіть міська газета «Чернівці»):

«Сайти не мають значної популярності і «не розкручені», хоч наповнюються. Відчувається, що за традицією основними для редакцій є друковані версії. Зрозуміло, що й подій у невеликих районах небагато. «Вільне життя» наповнює свою сторінку у Фейсбук – по 3-4 інформації за день, має відеоархів, який стабільно веде з 2016 р. Повідомлення мають від кількох сотень до кількох тисяч переглядів, найбільше – 15 тис. Коментарі відсутні, тож фідбеку немає. «Слово правди» теж представлена у Фейсбук – по 2-3 матеріали в день. Відео з’явилося лиш наприкінці минулого року і має небагато переглядів. Зв’язку з аудиторією нема. Сторінки дублюють контент друкованих ЗМІ, не адаптований під аудиторію соцмереж. Сайт газети “Карпати” не активний (останні публікації за 2015 р.). Однак редакція наповнює міжрайонний сайт роздержавлених газет, створений для ширшого інформування та міжгазетного обміну інформацією (з ініціативи редакторки газети “Вільне життя” Ольги Кулько) Rayon.cv.ua, має сторінку в соцмережі, яку наповнює, активізуючи читачів (наприклад, опитування)».

з моніторингового звіту м. Чернівці (лютий 2019)

SEO-оптимізація

Для того, аби читачі змогли знайти сайт, не достатньо його мати й періодично наповнювати. Важливо подбати про те, аби сайт посідав першій позиції у видачі пошуковика (наприклад, google). Тож потрібно правильно прописати ключові слова – а перед цим зрозуміти, через який запит користувачі шукатимуть видання в інтернеті.  

Для нашого огляду ми використовували простий запит:

  • Газета «х» – область – приміром, Газета «Голос Баштанщини» Миколаївська область.

Хоча google пропонує й інші варіанти:

  • Газета «х» місто останній випуск – приміром, газета «Нова Доба» Бучач останній випуск
  • Газета «х» місто сайт – приміром, газета «Голос народу» Чортків сайт.

Інколи до пошукового запиту може додаватися рік.

Під час пошуку ключових слів важливо також враховувати й неформальні назви, які може мати видання з-поміж читачів. І також їх прописувати.

З точки зору SEO-оптимізації районні видання одні з проблемних, тому що деякі з них мають неунікальні назви. Приміром, видання «Трудова слава» виходять в Миколаївській, Запорізькій, Кіровоградській та Київській областях.

І тому на запит «газета трудова слава миколаївська область» отримуємо

  • Лінк на «Трудову славу» з Кіровоградщини – на першій позиції;
  • Лінк на платформу «Ліга Закон» з інформацією про юридичну особу «Редакція газети «Трудова слава» в Запорізькій області – на другій;
  • Лінк на «Трудову славу» з Бориспільщини – на третій.

Ще один момент – співпадіння назви газети з назвою телепрограми. Наприклад, на Тернопільщині існує газета «Голос народу», а на каналі 112 – передача з такою ж назвою. Для того, щоб користувач не заплутався із пошуковиком, використовують так звані «мінус-слова» – за визначенням Google Ads:

Спеціальне ключове слово, що запобігає показу оголошень за певним словом або фразою. Користувачі не бачитимуть вашу рекламу, якщо виконають пошук за відповідною фразою.

Google Ads.

Працюючи із ключовими словами, потрібно також пам’ятати і про конкурентів, які можуть перехоплювати ваші ключові слова. Саме через це газеті «Чернівці», яка, за інформацією чернівецьких медіаекспертів, збирається запускати свій сайт, буде складно виграти цю «війну». Бо за запитом «газета Чернівці Чернівецька область» на першій позиції чернівецька газета «Версії», на другій – інформаційний портал «Молодий Буковинець», на третій – суспільно-політична газета «Буковинська правда».

До того ж, на позицію видачі в пошуковику впливають не тільки ключові слова, а й кількість лінків на сайт та вік сайту. Чим більший вік та чим більше лінків на сайт, тим вище його позиція у видачі пошуковика – за умови, що пошуковий запит збігається.

Саме тому редакціям, що запустили свій сайт, важливо і добрати правильні ключові слова, і час від часу самим себе «гуглити». Приміром, через пошуковий запит «газета нова доба бучач останній випуск» на першій позиції знаходимо посилання на статтю у «Вікіпедії», а на другій – на матеріал “Диванна журналістика” в газеті “Нова Доба”. Це сталося тому, що у тексті цього матеріалу наявна фраза: «в останньому номері газети «Нова Доба».

Навряд чи після такої «реклами» читач довірятиме виданню.

Результати пошуку за запитом "газета нова доба бучач останній випуск"

Електронні клони газет

Часто буває так, що електронна версія газети стає таким собі «клоном» друкованої. Редакції просто «заливають» матеріали з газети на сайт. При цьому не ставлячи гіперлінків, не додаючи мультимедіа та можливості коментувати тексти. Таким чином вони ігнорують природу мережевих текстів, і, звичайно, втрачають можливість отримати більше переглядів від читачів.

Гіперлінки важливі: якщо правильно проставити їх, передбачаючи, куди саме після прочитання цього конкретного матеріалу піде читач, редакції зможуть забезпечити «глибину» переглядів сайту. Відтак, переходячи за посиланнями, юзер довше залишатиметься на сайті і, користуючись маркетинговою термінологією, довше взаємодіятиме із «брендом». Чи довша взаємодія, тим більша довіра.

Мультимедіа також впливає на тривалість перебування читача на сторінці, якщо фото чи відео наявні, навіть ті, хто мало читає в інтернеті, прокручуватимуть сторінку, аби побачити їх. Для районних видань, які пишуть про міста та села, де всі добре знають один одного, це взагалі гарний крок: люди шукатимуть на фото себе, можливо, поширюватимуть ці фото у соцмережах (тому додавайте на фото ще й свій логотип). Про наявність мультимедіа важливо вказувати й у заголовку. Як правило, новинний заголовок зі словами «фото» чи «відео» набирає більше переглядів порівняно із заголовком без такої вказівки.

Коментарі до матеріалу – це також додаткові заходи на сайт. Людина, яка щось прокоментувала, ймовірно, слідкуватиме за дискусією, можливо, долучатиме до дискусії інших. Варто згадати й про те, що коментарі впливають на довіру до видання, створюють йому репутацію відкритого майданчика для обговорення ключових питань. Але для цього, звичайно, потрібна модерація.

Візьмемо для прикладу суспільно-політичне видання Скадовського району «Чорноморець». Текст про бібліотеку, що святкує новосілля. У тексті не знаходимо гіперпосилань. Але уже в першому абзаці тексту дізнаємося, що ця подія має передісторію і, більше того, обговорювалася в місті»

Скадовський сайт "Чорноморець", гіпертекстуальність, мультимедійність та інтерактивність

«Жителі мікрорайону «Кристал» та й усі, хто мешкає у східній частині Скадовська, цілими поколіннями відвідують міську бібліотеку-філію. Упродовж багатьох років вона розміщувалась у маленькому приміщенні гуртожитку по вулиці Івана Франка, 23, усього на 32 квадратних метрах. Аж ось заклад офіційно відкрився за новою адресою, у значно покращених умовах».

Тож цілком можливо, що на цю тему публікувалися матеріали на самому сайті чи в інших виданнях міста та області. Ймовірно, жителі міста обговорювали це питання у соцмережах. Чому б не долучити лінки? Як говорить американський дослідник Річард Крейг, матеріал в інтернеті відрізняється від журналістського тексту в інших медіа тим, що він стає таким собі «тематичним пакетом» і містить не один текст, а максимум інформації з певного питання. Чим більше лінків, тим більш інформованим буде читач. І тим більшим буде його бажання повернутися на сайт пізніше. Адже тут йому все розклали по поличках – і в одному місці він отримав усю потрібну інформацію.

Фото на сайті знаходимо. Плюс – є логотип. Але мінус у тому, що фото лише одне. Звернімо увагу на те, що на заході було дуже багато людей: «Цю подію з фахівцями бібліотечної справи прийшли розділити численні друзі, партнери, діти та дорослі – постійні читачі». Також перерізали стрічку, були присутніми чиновники, голова райради, мер. У тексті також знаходимо опис нової бібліотеки. Але чому б не додати галерею фото? І тим самим збільшити час, який читачі проводитимуть на сайті, а також збільшити кількість фото, які користувачі поширюватимуть у соцмережах.

Як бачимо, на сайті є можливість коментування, але немає коментарів. Якщо це так, потрібно заохочувати людей залишати фідбек. До того ж, як ми уже згадували, із тексту очевидно, що проблема із бібліотекою багато кого турбує. Можливо, переробити заголовок? А, можливо, просто додати опитування?

Щодо опитувань можемо навести у приклад сайти, що працюють на сайтах, створених за підтримки «Агенції розвитку локальних медіа». Усі вони мають розділ «тести», результатами від яких можна поділитися у соцмережах. Наприклад, на сайті «Кременець.City» можна перевірити своє знання міста, а на сайті «Маяк.Media» – своє знання Конституції України.   

Юзабіліті: чи можливо щось знайти на сайті?

Сайт – це не просто платформа, куди заливаються тексти. Сайт перш за все потрібен для того, щоб полегшувати користувачеві пошук у величезному вирі інформації. За правилом «трьох кліків» читач повинен знайти те, що йому потрібно не більш ніж за три кліки. Якщо ж публікувати усю інформацію з газети без систематизації, це правило не працюватиме. Читач дратуватиметься через те, що не може знайти потрібного, і – переходитиме на інший сайт.

Для прикладу, з-поміж тих сайтів, що ми оглянули, є видання, що просто ставлять на свої сайти pdf-версії. Тексти із «пдф-ки» в електронному вигляді не дублюються. Давати можливість завантажувати pdf із сайту, електронна розсилка pdf – це, безперечно, позитивно. За це можна й додаткові гроші заробити. Проте не всім зручно читати pdf. До того ж, якщо комусь потрібно знайти конкретний матеріал, але він не пам’ятає дати і номера випуску. А ще користувач може заходити на сайт з мобільного телефону. Тоді pdf – дуже незручно. Pdf-архів – це дуже хороша рубрика для сайту газети. Але обмежувати сайт тільки «пдф-ками» – невдала ідея, яка, до того ж, не дасть вам змоги отримувати багато переглядів, а в майбутньому – гроші від реклами.

Сайт газети "Придунайские вести", на головній сторінці наявні тільки pdf

Ще одна проблемна тенденція – це електронні версії газет, що існують на платформах для блогів. У шести регіонах, які ми взяли для цього огляду, є три сайти, які виходять на blogspot – безкоштовній платформі для блогів. Інколи для газет можуть використовувати «живий журнал». Це також не найкращий варіант. Спробуйте, приміром, знайти щось на сайті газети «Ходорівщина», якщо ви не знаєте точної дати публікації. Вам доведеться листати увесь блог – дуже незручно. Покращити ситуацію можна через введення додаткових рубрик-сторінок (на цьому сайті бачимо тільки сторінку «Про редакцію») та тегів. Ще одна важлива річ – не виставляти повний текст на головну сторінку, а тільки анонси. Так читачеві не доведеться багато разів «скролити» сторінку.

Електронна версія газети "Ходорівщина" на платформі blogspot

І наостанок…

Отже, наш огляд показує, що роздержавленим українським виданням подекуди потрібна допомога із створенням та просуванням сайтів в мережі. Судячи з того, що більше половини реформованих медіа не мають електронних версій взагалі, мало хто із редакцій вірить, що сайти якось допоможуть їм, сприймаючи веб-версію швидше як тягар, а не можливість залучення додаткової аудиторії та коштів.

Також очевидною є нестача знань про те, як створювати мережеві тексти, як використовувати ключові слова, лінки, мультимедіа та інтерактивність. Окрім цього, деяким редакціям бракує знань із веб-дизайну. Швидше за все, проблема саме в професійній освіті. Як свідчить дослідження кафедр і факультетів журналістики, проведене «Детектором медіа», у навчальних програмах переважає теорія та історія, а практичних знань із застосуванням цифрових технологій у студентів дуже мало. До того ж, студенти, які розбираються у SEО-оптимізації, веб-дизайні та SMM рідко залишаються працювати у «районках», надаючи перевагу обласним центрам та столиці. Тому вкрай необхідними є тренінги для роздержавлених ЗМІ – ті, що допомагатимуть виданням запускати веб-версії. Дуже корисною з цього приводу видається програма, що проводиться «Агенцією розвитку локальних медіа». Але й самим виданням потрібно підготуватися до того, щоб постійно вчитися. Адже світ цифрових технологій не стоїть на місці – й навіть зараз хтось віднаходить новий рецепт успішного просування у мережі. І дуже скоро усім доведеться його опановувати.

Параграф 4. Оперативність та своєчасність, або Чому найшвидші ЗМІ все ж запізнюються зі своїми новинами?

Що таке оперативність? Зазвичай відповідають, що це швидкість подачі інформації. Проте річ не тільки у швидкості. Важлива своєчасність – потрібно публікувати інформацію саме у той момент, коли читач ухвалюватиме важливе для себе рішення.

Завдяки появі й поширенню інтернету, газети також можуть бути більш оперативними – публікувати тексти на своєму сайті не тільки в день виходу газети, але саме тоді, коли журналіст приніс готовий матеріал до редакції. Окрім того, оскільки сайт має постійно оновлюватися, там можна публікувати новини – і не обов’язково потім передруковувати їх у газеті.

За такою моделлю, наприклад, працює видання «Одесская жизнь», яке має як друковану версію – газету, яка виходить щотижня, так і сайт.

Проте, незважаючи на ті можливості, що дає мережа, деякі сайти все ж запізнюються зі своїми новинами і не друкують тексти відразу після того, як подія сталася. Спробуємо розібратися, чому ж так відбувається.

Оперативність: вимоги професійних стандартів

Згідно із професійними стандартами, оперативність, за словами медіаексперта та медіатренера Ігоря Куляса, передбачає подачу важливої для суспільства інформації в найближчому випуску в найбільш досконалій формі: «Неоперативно подана новина одразу викликає підозру в політичній ангажованості… до того ж існує небезпека, що “спізнена новина” дезорієнтує глядача й може підштовхнути його до хибної дії»[1].

Однак, оперативність не має перекреслювати інші професійні стандарти. Зокрема, стандарт точності. Як говорять Біл Ковач і Том Розенстіл, «відразу після того як сталася подія, коли бути точним найважче, це, мабуть, найважливіше. Саме у цей час формується ставлення аудиторії, яка часом вперто йде за контекстом, в якому подається інформація»[2]. Тож незважаючи на те, що певна новина подається швидко, інформація має бути перевірена, мати чіткі посилання і не містити інших порушень. Часто, дотримуючись принципу web first reporting, журналісти можуть публікувати тільки заголовок і декілька речень термінової новини, а потім оновлювати її інформацією, що надходить.

Однак, навіть такі оперативні ЗМІ, як інтернет-видання, не завжди намагаються надрукувати свої новини якнайшвидше. Деякі тексти відкладаються на потім. Причин цьому може бути декілька, але, як би там не було, відтерміновуючи повідомлення про певну подію, журналісти мають орієнтуватися на стандарти й не притримувати ті новини в інтересах третіх осіб.

Інформаційний день: різні моделі

В інтернеті новини можна публікувати цілодобово. Взагалі природа цього ЗМІ передбачає роботу редакції 24 години 7 днів на тиждень. Тобто мережеві видання мають можливість задовольняти потреби споживача, цілодобово постачаючи свіжі новини. Для центральних ЗМІ це можливо: для цього є достатньо матеріалу (тобто самих новин – зважаючи на різницю у часових поясах, вночі можна публікувати інформацію про міжнародні події). Також ці медіа можуть собі дозволити нічного редактора або журналістів, оскільки мають ширший штат. Для місцевих ЗМІ подібна модель не завжди підходить. Тому деякі українські місцеві сайти використовують формат 24/7, а деякі працюють за традиційною моделлю – з ранку до вечора. Нічні публікації на таких сайтах з’являються, тільки якщо трапляється щось термінове. І є, звичайно, приклад сайтів, які виходять у районах – вони можуть оновлюватися декілька разів на тиждень, а на вихідні не працювати.

Вибір моделі залежить від того, що саме редакція вважає новиною і як сайт працює з інформацією, які джерела новин має.

Поглянемо на сайт Костянтинівки – 06272.com.ua.

Неділя 24 червня – одна новина «Новый губернатор Донетчины может заняться “плотной чисткой”». Джерело – ефір телеканалу «112».

Понеділок 25 червня – три новини. Матеріал, що дуже нагадує «джинсу»: «Цирк Shekera впервые приедет с шоу-программой в Константиновку». «Результаты работы Константиновской полиции за неделю» – новина написана на основі зустрічі поліції Костянтинівки з громадськістю. «В Константиновке отметили День молодежи» – звіт про святкування.

Схожа картина у вівторок 26 червня – дві новини. «Костянтинівський випускний бал» – звіт про святкування. «У Костянтинівський краєзнавчий музей запрошують відвідувачів на міні-виставку до Дня Конституції України» – інформація про відкриття виставки.

Тож чому на сайті так мало новин? Проблема в тому, що редакція практично не виробляє власного контенту і залежить від прес-релізів та заходів, які проводяться в місті. Отже, є заходи – є новини на сайті. Подібна модель ані відповідає специфіці мережі, де читач хоче постійно отримувати нові повідомлення, ані завданням місцевого ЗМІ, яке має збалансовувати інформацію, що надходить від прес-служб, власними новинами, самостійно шукати інфоприводи, постійно бути в курсі настроїв громади.

А тепер подивімося на миколаївський сайт «НикВести», який працює за графіком 24/7. Ось «нічні» новини видання з 24 та 25 червня:

Остання новина дня, яка відбулася в Миколаєві, опублікована о 22:47, найперша новина з Миколаєва наступного дня вийшла о 9:34. Всі інші тексти – міжнародні та загальноукраїнські новини, новини з інших регіонів. Вдень новин власне Миколаєва та області більше, але вони також розбавляються текстами про інші регіони, про країну та світ. Подібна модель також не є ідеальною. Вона дозволяє журналістам видавати до 70 новин на добу, постійно оновлювати контент, але все ж цей контент не є місцевим. До того ж, як показують наші дослідження, кількість новин завжди позначається на ексклюзивності повідомлень та на кількості власних повідомлень, які публікує сайт.

І третю модель проілюструємо на прикладі видання «Думская» за 20 червня. Перша новина «Одесские зоозащитники негодуют из-за рождения дельфиненка прямо во время шоу» опублікована о 8:50. Написана вона на основі вечірнього ефіру на каналі «Думская». О 20:24 публікується гаряча новина «Семь часов ожидания: на трассе Одесса-Киев поломался автобус с детьми, которые ехали в Болгарию на турнир по шахматам». О 20:38 – новина на основі заяви очільника ОДА «Единым номером “103” могут воспользоваться все жители Одесской области». Судячи з усього, її поставили пізніше, ніж була зроблена сама заява, аби заповнити чимось вечірні години. Після 10-ї вечора публікується інтерв’ю з колишнім тренером «Чорноморця» та нарис із спогадами про війну на Донбасі. Ця модель дозволяє збалансовувати новини від прес-служб та гарячі події власними повідомленнями (за добу видання друкує близько 30 текстів), а також заповнити вечірні години власними текстами неновинних жанрів. Таким чином, читач, який зайде на сайт зранку, зможе приділити увагу цим текстам, доки в редакції не з’являться власне новини цього дня.

Інформаційний день та потреби читача

Ще один момент, на який треба зважати,  це потреби читача. Раніше, до розповсюдження мобільного інтернету, можна було бачити виразну різницю між споживанням новин протягом дня: споживання інтернету залежало від доступу до нього (зранку перед роботою  вдома, вдень під час обідньої перерви і найбільший пік  ввечері після роботи). Сьогодні юзери, особливо молоді, можуть користуватися інтернетом завжди: як до роботи, так і під час роботи. Питання тільки в якості мобільного інтернету.

Для того щоб певний газетний матеріал прочитала найбільша аудиторія, його публікують на першій шпальті на найбільш помітному місці. У мережі можна виставити текст на сайт саме тоді, коли на нього заходить найбільше користувачів. Тому деякі мережеві ЗМІ публікують тексти вночі  і тоді зранку його побачать усі, хто за звичкою розпочинає день із новин на певному сайті.

Деякі тексти новини «приберігають» на потім для того, щоб заповнюваність стрічки новин упродовж дня була рівномірною. Якщо сайт працює за моделлю миколаївського «НикВесті», то це не проблема. Коли немає гарячих новин чи прес-конференцій, інших заходів для ЗМІ, можна публікувати всеукраїнські чи міжнародні новини. А от якщо інтернет-видання публікує тільки місцевий контент? У такому разі журналісти «притримують» деякі тексти  зазвичай, не надто важливі та нетермінові повідомлення. За нашими підрахунками[3], близько третини новин на одеських сайтах  учорашні. Інколи публікація вчорашніх новин на сайтах може бути виправданою. Проте, якщо редакція відкладає публікацію якоїсь новини, зважати потрібно якраз на своєчасність. Адже буває так, що журналісти місцевих видань найчастіше відкладають на потім повідомлення з районів. А от вони якраз і можуть бути терміновими. Також і в інтересах власника можуть відкладатися або ж і взагалі замовчуватися деякі новини. Що є, звичайно, порушенням стандарту.

Ось, наприклад, новина сайту «Думская». У ній йдеться про те, що пацієнти туберкульозного диспансера оголосили голодування на знак протесту[4].

Новина надрукована 14 січня, але голосування почалося 12 січня. Інший одеський сайт «Трасса Е-95» опублікував новину[5] саме в день початку голодування. Це правильно, оскільки йдеться про безпеку і здоров’я людей.

Поміркуймо: якби подібне відбулося в обласному центрі – журналісти відразу і без затримок повідомили б про це. Але оскільки в цьому випадку йдеться про райцентр, то деякі одеські редакції вирішили, що можна й не поспішати.

Оперативність і місцеві друковані видання

А як бути з оперативністю в газетах? Наприклад, якщо друковане видання виходить один раз чи двічі на тиждень? Тут редакціям варто поміркувати над балансом між інформаційним і аналітичним контентом. Доки газета верстається та друкується у типографії, колонка новин, замітки та звіти з міської хроніки можуть застаріти: до того ж читач, який слідкує за подіями через інтернет, буде знайомий із ними. Тому, публікуючи новини, потрібно думати про унікальність контенту. Якщо ж замітка просто повторює ті ж самі відомості, які є на місцевих інтернет-сайтах, вона навряд чи матиме цінність, як би газетярі не переконували своїх читачів у тому, що інформація, надрукована в мережі, не така якісна[6]

Річ не в тому, де саме надрукована інформація: на сайті чи в газеті, а в тому, чи відповідає написане професійним стандартам журналістики. І чи враховував ті ж самі стандарти журналіст, який писав текст.

Оскільки в місцевих газетах, за підрахунками експертів ІДПО[7], і досі інформаційні жанри значно переважають над аналітичними, робимо висновок, що не всі друковані видання змогли знайти свою нішу в медіапросторі.

Як би там не було, але оперативність  стандарт, який стосується і газет так само. Якщо вже видання друкує тексти новинних жанрів, то має враховувати, як саме ситуація може змінитися упродовж того часу, доки видання перебуває в типографії. Але й аналітичні та публіцистичні тексти мають відповідати цьому стандартові. Тут хочеться навести приклад видання «Одесская правда». Сама газета взагалі не друкує в логотипі дату виходу, тому в кіосках завжди плутанина: який саме номер свіжий? Читач цілком може придбати випуск місячної давнини і бути введеним в оману. Також останнім часом видання почало випускати спарені номери, але, знову ж таки, незрозуміло, який саме період охоплює це видання.

Наприклад, на першій шпальті № 15-16 знаходимо перепубліковані з інших видань матеріали за 7, 14 та 15 червня. Мало того, що період охоплює більше, ніж тиждень, – ще й не маємо жодного власного матеріалу на першій шпальті.

Таким чином, стандарт оперативності пов’язаний не стільки з тим, як швидко новина з’явиться на шпальті газети чи на сайті, скільки з умінням журналістів вивчати потреби своїх читачів. Деякі новини можуть бути відкладені на потім, якщо видання в такий спосіб хоче привернути увагу аудиторії до матеріалу, але при цьому не можна вводити в оману читача. І видавати новину, що відбулася два-три дні тому, за свіжу. Як радить американський дослідник Мітчел Стівенс, подаючи учорашню новину, потрібно запитувати себе, як можна її актуалізувати. Іншими словами ставити питання: що відбувається саме зараз? Яким є продовження того, що сталося?

Нагадаємо, згідно з редакційними настановами BBC, точність має більше значення, ніж швидкість. Адже, як нас вчить ще латинське прислів’я, festina lente  поспішай повільно.

Примітки:

[1] Куляс І. Професійні стандарти новинного продукту / І. Куляс // Новини vs Новини. Виборча кампанія в новинних телепрограмах. – К. : ЦВП, 2005. – С. 36.

[2] Kovach B., Rosenstiel T. The Elements of Journalism, What Newspeople Should Know and the Public Should Expect. Crown/Archetype, 2001. – Р. 58.

[3] Стеблина Н. Одеські сайти: моніторинг стандарту оперативності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ms.detector.media/monitoring/regional_newspapers/odeski_sayti_monitoring_standartu_operativnosti/.

[4] В Одесской области пациенты объявили голодовку из-за закрытия туберкулезного отделения горбольницы [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dumskaya.net/news/v-kotovske-bolnye-tuberkulezom-obyavili-golodovk-054257/.

[5] Пациенты туберкулезного отделения Котовской больницы объявили голодовку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://trassae95.com/lyubashevskij/news/2016/01/12/pacienty-tuberkuleznogo-otdeleniya-kotovskoj-boljnicy-objyavili-golodovku-28392.html.

[6] Суслов О. Давайте не расставаться! [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vo.od.ua/rubrics/tema-dnya/40450.php.

[7] Єременко С. Деякі українські регіональні медіа сприяють окупантам в інформаційній війні — моніторинг Інституту демократії імені Пилипа Орлика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ms.detector.media/monitoring/regional_newspapers/deyaki_ukrainski_regionalni_media_spriyayut_okupantam_v_informatsiyniy_viyni_monitoring_institutu_demokratii_imeni_pilipa_orlika/.