Міжнародна журналістика (підсумковий тест)

Тест із міжнародної журналістики

Перед вами підсумковий тест із дисципліни “міжнародна журналістика”. У ньому 21 питання. Усі питання закриті. Правильною є тільки одна відповідь.
Це перша частина тесту. Друга частина знаходиться за посиланням
https://forms.gle/9eMEhJiBAhv2TmYX6
Після проходження цього тесту впишіть своє ім’я та адресу електронної пошти.

Впізнай джинсу

Чи впізнаєте ви "коронавірусну" джинсу?

Деякі українські політики, бізнесмени та чиновники активно використовували тему “коронавірусу” для просування своїх політичних чи комерційних меседжів. І оскільки багато хто був спантеличений та навіть наляканий цією темою, шукаючи якомога більше інформації, “джинса” активно ширилася в інтернеті та у ЗМІ. Експерти ІДПО у минулій хвилі моніторингу виявили низку матеріалів із ознаками замовності, присвячених COVID-19.
Але чи зможете ви розпізнати ці тексти у нашому тесті? У нього окрім “джинсових” матеріалів, що просувають політиків чи чиновників, ми додали звичайні журналістські публікації, акцент в яких робиться на потребах суспільства. Перевірте себе.

Тест від студентів-журналістів

Чи розпізнаєте ви коронавірусні фейки?

Ми відібрали для вас найцікавіші фейки про коронавірус, а також розбавили їх правдивою інформацією. Для того, щоб ви могли протестувати себе: чи вмієте ви розпізнавати брехню за часів пандемії. Адже сьогодні інформації дуже багато – і часом важко відрізнити якісний контент від маніпулятивного.
Тож пропонуємо вам перевірити свої навички розпізнавання фейків.

Чи знайдете ви порушення стандартів у ЗМІ?

Знайдіть порушення стандартів у регіональних ЗМІ

У цьому тесті ми зібрали найбільш типові приклади текстів із регіональних ЗМІ. Серед них є тексти із порушеннями професійних стандартів. Порушення виявили експерти Інституту демократії під час першої хвилі моніторингу у 2020 році. Але чи зможете ви визначити ці порушення?
Детальніше про результати моніторингу ІДПО можете прочитати на сайті

Параграф 6. Роздержавлені українські ЗМІ: проблеми електронних версій

Сьогодні важко собі уявити успішний бізнес, який би не мав свого сайту. Адже за допомогою інтернету можна знаходити і залучати нову аудиторію, детальніше розповідати про власний продукт, а ще – вивчати свого споживача, аналізуючи його поведінку на сайті.

Тим не менш, експерти ІДПО, які з початку 2019 року вивчають роздержавлені українські медіа, розглядаючи як друковані, так і електронні ЗМІ, постійно стикаються із проблемою: сайтів у реформованих газет обмаль. І більшість із цих сайтів працюють без врахування специфіки вебу. Саме тому спробуємо розібратися у ситуації в цілому, а також розповісти про основні проблеми, які знаходимо на сайтах.

Єдиний запис на електронній версії газети "Новий день"
Єдиний запис на сайті газети “Новий день”

Південь і Захід України: статистика

Поглянемо на реформовані медіа двох регіонів України: Заходу (Тернопіль, Львів, Чернівці) та Півдня (Миколаїв, Одеса, Херсон). Ми вже робили порівняння сайтів цих регіонів раніше, і дійшли висновків, що інформаційну культуру вони мають дуже різну. Приміром, сайти Західної України частіше працюють в режимі 24/7 та надають перевагу не тільки місцевому, але й всеукраїнському та міжнародному контенту. Сайти Півдня зазвичай не ставлять новин вночі, а також більше зациклені на новинах регіону. Проте ці спостереження стосувалися саме комерційних мас-медіа. Спробуємо розширити наші уявлення – і спочатку подивимося на те, скільки реформованих медіа цих регіонів мають сайти. Для того, аби ці сайти знайти, ми керувалися звичайним пошуком у google та Фейсбук-сторінками цих ЗМІ (за наявності).

Для нашого дослідження ми брали тільки ті ЗМІ, які повністю пройшли реформування і користувалися переліком, що наявний на сайті державного комітету телебачення та радіомовлення України.

Онлайн-версії реформованих українських ЗМІ Півдня та Заходу України

Як бачимо, тільки у Львівській області роздержавлених видань, що мають електронну версію, – більше половини. У решті областей це всього 5-8 сайтів, причому переважна більшість – це обласні видання. Саме тому на Заході ситуація краща (26% оновлюваних веб-версій) порівняно з Півднем (15%).

Тим не менш, запустити сайт – не все одно, що його мати. Адже буває й так: перші декілька місяців електронна версія працює на ентузіазмі одного чи двох людей з редакції, а потім працівники просто «вигорають». І сайт «помирає», хоча й висить в інтернеті без оновлення. І  нашому переліку є такі випадки. Електронних видань, що оновлювалися у липні 2019 року, ще менше. Найбільше у Львові – 9, в решті областей 2-4. (Наш пошук ми здійснили 13 липня: два тижні – цілком достатньо, аби виставити на сайт тексти матеріали).

Ось як ситуацію із електронними версіями роздержавлених ЗМІ коментують Чернівецькі медіаексперти (цікаво, що у цьому регіоні власного сайту не має навіть міська газета «Чернівці»):

«Сайти не мають значної популярності і «не розкручені», хоч наповнюються. Відчувається, що за традицією основними для редакцій є друковані версії. Зрозуміло, що й подій у невеликих районах небагато. «Вільне життя» наповнює свою сторінку у Фейсбук – по 3-4 інформації за день, має відеоархів, який стабільно веде з 2016 р. Повідомлення мають від кількох сотень до кількох тисяч переглядів, найбільше – 15 тис. Коментарі відсутні, тож фідбеку немає. «Слово правди» теж представлена у Фейсбук – по 2-3 матеріали в день. Відео з’явилося лиш наприкінці минулого року і має небагато переглядів. Зв’язку з аудиторією нема. Сторінки дублюють контент друкованих ЗМІ, не адаптований під аудиторію соцмереж. Сайт газети “Карпати” не активний (останні публікації за 2015 р.). Однак редакція наповнює міжрайонний сайт роздержавлених газет, створений для ширшого інформування та міжгазетного обміну інформацією (з ініціативи редакторки газети “Вільне життя” Ольги Кулько) Rayon.cv.ua, має сторінку в соцмережі, яку наповнює, активізуючи читачів (наприклад, опитування)».

з моніторингового звіту м. Чернівці (лютий 2019)

SEO-оптимізація

Для того, аби читачі змогли знайти сайт, не достатньо його мати й періодично наповнювати. Важливо подбати про те, аби сайт посідав першій позиції у видачі пошуковика (наприклад, google). Тож потрібно правильно прописати ключові слова – а перед цим зрозуміти, через який запит користувачі шукатимуть видання в інтернеті.  

Для нашого огляду ми використовували простий запит:

  • Газета «х» – область – приміром, Газета «Голос Баштанщини» Миколаївська область.

Хоча google пропонує й інші варіанти:

  • Газета «х» місто останній випуск – приміром, газета «Нова Доба» Бучач останній випуск
  • Газета «х» місто сайт – приміром, газета «Голос народу» Чортків сайт.

Інколи до пошукового запиту може додаватися рік.

Під час пошуку ключових слів важливо також враховувати й неформальні назви, які може мати видання з-поміж читачів. І також їх прописувати.

З точки зору SEO-оптимізації районні видання одні з проблемних, тому що деякі з них мають неунікальні назви. Приміром, видання «Трудова слава» виходять в Миколаївській, Запорізькій, Кіровоградській та Київській областях.

І тому на запит «газета трудова слава миколаївська область» отримуємо

  • Лінк на «Трудову славу» з Кіровоградщини – на першій позиції;
  • Лінк на платформу «Ліга Закон» з інформацією про юридичну особу «Редакція газети «Трудова слава» в Запорізькій області – на другій;
  • Лінк на «Трудову славу» з Бориспільщини – на третій.

Ще один момент – співпадіння назви газети з назвою телепрограми. Наприклад, на Тернопільщині існує газета «Голос народу», а на каналі 112 – передача з такою ж назвою. Для того, щоб користувач не заплутався із пошуковиком, використовують так звані «мінус-слова» – за визначенням Google Ads:

Спеціальне ключове слово, що запобігає показу оголошень за певним словом або фразою. Користувачі не бачитимуть вашу рекламу, якщо виконають пошук за відповідною фразою.

Google Ads.

Працюючи із ключовими словами, потрібно також пам’ятати і про конкурентів, які можуть перехоплювати ваші ключові слова. Саме через це газеті «Чернівці», яка, за інформацією чернівецьких медіаекспертів, збирається запускати свій сайт, буде складно виграти цю «війну». Бо за запитом «газета Чернівці Чернівецька область» на першій позиції чернівецька газета «Версії», на другій – інформаційний портал «Молодий Буковинець», на третій – суспільно-політична газета «Буковинська правда».

До того ж, на позицію видачі в пошуковику впливають не тільки ключові слова, а й кількість лінків на сайт та вік сайту. Чим більший вік та чим більше лінків на сайт, тим вище його позиція у видачі пошуковика – за умови, що пошуковий запит збігається.

Саме тому редакціям, що запустили свій сайт, важливо і добрати правильні ключові слова, і час від часу самим себе «гуглити». Приміром, через пошуковий запит «газета нова доба бучач останній випуск» на першій позиції знаходимо посилання на статтю у «Вікіпедії», а на другій – на матеріал “Диванна журналістика” в газеті “Нова Доба”. Це сталося тому, що у тексті цього матеріалу наявна фраза: «в останньому номері газети «Нова Доба».

Навряд чи після такої «реклами» читач довірятиме виданню.

Результати пошуку за запитом "газета нова доба бучач останній випуск"

Електронні клони газет

Часто буває так, що електронна версія газети стає таким собі «клоном» друкованої. Редакції просто «заливають» матеріали з газети на сайт. При цьому не ставлячи гіперлінків, не додаючи мультимедіа та можливості коментувати тексти. Таким чином вони ігнорують природу мережевих текстів, і, звичайно, втрачають можливість отримати більше переглядів від читачів.

Гіперлінки важливі: якщо правильно проставити їх, передбачаючи, куди саме після прочитання цього конкретного матеріалу піде читач, редакції зможуть забезпечити «глибину» переглядів сайту. Відтак, переходячи за посиланнями, юзер довше залишатиметься на сайті і, користуючись маркетинговою термінологією, довше взаємодіятиме із «брендом». Чи довша взаємодія, тим більша довіра.

Мультимедіа також впливає на тривалість перебування читача на сторінці, якщо фото чи відео наявні, навіть ті, хто мало читає в інтернеті, прокручуватимуть сторінку, аби побачити їх. Для районних видань, які пишуть про міста та села, де всі добре знають один одного, це взагалі гарний крок: люди шукатимуть на фото себе, можливо, поширюватимуть ці фото у соцмережах (тому додавайте на фото ще й свій логотип). Про наявність мультимедіа важливо вказувати й у заголовку. Як правило, новинний заголовок зі словами «фото» чи «відео» набирає більше переглядів порівняно із заголовком без такої вказівки.

Коментарі до матеріалу – це також додаткові заходи на сайт. Людина, яка щось прокоментувала, ймовірно, слідкуватиме за дискусією, можливо, долучатиме до дискусії інших. Варто згадати й про те, що коментарі впливають на довіру до видання, створюють йому репутацію відкритого майданчика для обговорення ключових питань. Але для цього, звичайно, потрібна модерація.

Візьмемо для прикладу суспільно-політичне видання Скадовського району «Чорноморець». Текст про бібліотеку, що святкує новосілля. У тексті не знаходимо гіперпосилань. Але уже в першому абзаці тексту дізнаємося, що ця подія має передісторію і, більше того, обговорювалася в місті»

Скадовський сайт "Чорноморець", гіпертекстуальність, мультимедійність та інтерактивність

«Жителі мікрорайону «Кристал» та й усі, хто мешкає у східній частині Скадовська, цілими поколіннями відвідують міську бібліотеку-філію. Упродовж багатьох років вона розміщувалась у маленькому приміщенні гуртожитку по вулиці Івана Франка, 23, усього на 32 квадратних метрах. Аж ось заклад офіційно відкрився за новою адресою, у значно покращених умовах».

Тож цілком можливо, що на цю тему публікувалися матеріали на самому сайті чи в інших виданнях міста та області. Ймовірно, жителі міста обговорювали це питання у соцмережах. Чому б не долучити лінки? Як говорить американський дослідник Річард Крейг, матеріал в інтернеті відрізняється від журналістського тексту в інших медіа тим, що він стає таким собі «тематичним пакетом» і містить не один текст, а максимум інформації з певного питання. Чим більше лінків, тим більш інформованим буде читач. І тим більшим буде його бажання повернутися на сайт пізніше. Адже тут йому все розклали по поличках – і в одному місці він отримав усю потрібну інформацію.

Фото на сайті знаходимо. Плюс – є логотип. Але мінус у тому, що фото лише одне. Звернімо увагу на те, що на заході було дуже багато людей: «Цю подію з фахівцями бібліотечної справи прийшли розділити численні друзі, партнери, діти та дорослі – постійні читачі». Також перерізали стрічку, були присутніми чиновники, голова райради, мер. У тексті також знаходимо опис нової бібліотеки. Але чому б не додати галерею фото? І тим самим збільшити час, який читачі проводитимуть на сайті, а також збільшити кількість фото, які користувачі поширюватимуть у соцмережах.

Як бачимо, на сайті є можливість коментування, але немає коментарів. Якщо це так, потрібно заохочувати людей залишати фідбек. До того ж, як ми уже згадували, із тексту очевидно, що проблема із бібліотекою багато кого турбує. Можливо, переробити заголовок? А, можливо, просто додати опитування?

Щодо опитувань можемо навести у приклад сайти, що працюють на сайтах, створених за підтримки «Агенції розвитку локальних медіа». Усі вони мають розділ «тести», результатами від яких можна поділитися у соцмережах. Наприклад, на сайті «Кременець.City» можна перевірити своє знання міста, а на сайті «Маяк.Media» – своє знання Конституції України.   

Юзабіліті: чи можливо щось знайти на сайті?

Сайт – це не просто платформа, куди заливаються тексти. Сайт перш за все потрібен для того, щоб полегшувати користувачеві пошук у величезному вирі інформації. За правилом «трьох кліків» читач повинен знайти те, що йому потрібно не більш ніж за три кліки. Якщо ж публікувати усю інформацію з газети без систематизації, це правило не працюватиме. Читач дратуватиметься через те, що не може знайти потрібного, і – переходитиме на інший сайт.

Для прикладу, з-поміж тих сайтів, що ми оглянули, є видання, що просто ставлять на свої сайти pdf-версії. Тексти із «пдф-ки» в електронному вигляді не дублюються. Давати можливість завантажувати pdf із сайту, електронна розсилка pdf – це, безперечно, позитивно. За це можна й додаткові гроші заробити. Проте не всім зручно читати pdf. До того ж, якщо комусь потрібно знайти конкретний матеріал, але він не пам’ятає дати і номера випуску. А ще користувач може заходити на сайт з мобільного телефону. Тоді pdf – дуже незручно. Pdf-архів – це дуже хороша рубрика для сайту газети. Але обмежувати сайт тільки «пдф-ками» – невдала ідея, яка, до того ж, не дасть вам змоги отримувати багато переглядів, а в майбутньому – гроші від реклами.

Сайт газети "Придунайские вести", на головній сторінці наявні тільки pdf

Ще одна проблемна тенденція – це електронні версії газет, що існують на платформах для блогів. У шести регіонах, які ми взяли для цього огляду, є три сайти, які виходять на blogspot – безкоштовній платформі для блогів. Інколи для газет можуть використовувати «живий журнал». Це також не найкращий варіант. Спробуйте, приміром, знайти щось на сайті газети «Ходорівщина», якщо ви не знаєте точної дати публікації. Вам доведеться листати увесь блог – дуже незручно. Покращити ситуацію можна через введення додаткових рубрик-сторінок (на цьому сайті бачимо тільки сторінку «Про редакцію») та тегів. Ще одна важлива річ – не виставляти повний текст на головну сторінку, а тільки анонси. Так читачеві не доведеться багато разів «скролити» сторінку.

Електронна версія газети "Ходорівщина" на платформі blogspot

І наостанок…

Отже, наш огляд показує, що роздержавленим українським виданням подекуди потрібна допомога із створенням та просуванням сайтів в мережі. Судячи з того, що більше половини реформованих медіа не мають електронних версій взагалі, мало хто із редакцій вірить, що сайти якось допоможуть їм, сприймаючи веб-версію швидше як тягар, а не можливість залучення додаткової аудиторії та коштів.

Також очевидною є нестача знань про те, як створювати мережеві тексти, як використовувати ключові слова, лінки, мультимедіа та інтерактивність. Окрім цього, деяким редакціям бракує знань із веб-дизайну. Швидше за все, проблема саме в професійній освіті. Як свідчить дослідження кафедр і факультетів журналістики, проведене «Детектором медіа», у навчальних програмах переважає теорія та історія, а практичних знань із застосуванням цифрових технологій у студентів дуже мало. До того ж, студенти, які розбираються у SEО-оптимізації, веб-дизайні та SMM рідко залишаються працювати у «районках», надаючи перевагу обласним центрам та столиці. Тому вкрай необхідними є тренінги для роздержавлених ЗМІ – ті, що допомагатимуть виданням запускати веб-версії. Дуже корисною з цього приводу видається програма, що проводиться «Агенцією розвитку локальних медіа». Але й самим виданням потрібно підготуватися до того, щоб постійно вчитися. Адже світ цифрових технологій не стоїть на місці – й навіть зараз хтось віднаходить новий рецепт успішного просування у мережі. І дуже скоро усім доведеться його опановувати.

Боса депутатка, одіозна викладачка і селфі – чи вмієте ви розрізняти втручання у приватне життя?

Чи є на фото втручання у приватне життя?

Якщо людина поширила фото у соцмережі – це ще не означає, що його можна використовувати для публікації. Усе залежить від того, що зображено на фото, а інколи й від того – чи є згода на публікацію, чи є інформація соціально вагомою.
У цьому тесті пропонуємо краще розібратися у тому, що таке втручання у приватне життя. Чи зможете ви розпізнати порушення?

Чи вмієте ви визначати фейкові фото?

Чи вмієте ви визначати фейкові фото?

Створити фейкове фото сьогодні легко може кожен. Як правило, правильно подані фейки, швидко розходяться мережею, викликають резонанс і – відповідно – легко вводять нас в оману.
Тим не менш, існує ціла низка способів перевірити фейкові фото через простий пошук у Google чи TinEye, програма Fotoforensics допоможе вам визначити, чи був застосований фотошоп, а також проаналізувати EXIF-дані.
Тож чи вмієте ви користуватися цими ресурсами і відрізянти фейкові фото від справжніх?

Чи розбираєтесь ви у передвиборчих рейтингах?

Чи розбираєтесь ви у передвиборчих рейтингах?

Передвиборча кампанія – це час, коли з’являється величезна кількість передвиборчих рейтингів. Але ж не всім можна довіряти! Інколи відсотки у рейтингах можуть кардинально розрізнятися, а перемогу деякі соціологи віддають геть різним кандидатам. Чи вмієте ви визначати, якій передвиборчий соціології варто довіряти, а якій – ні? Пропонуємо пройти для цього невеличкий тест.
У тексті 10 завдань. У кожному – уривок із передвиборчого рейтинга. Просимо обрати один варіант “довіряю” чи “не довіряю”

Передмова до розділу 2

Як вижити в сучасному відкритому глобальному інформаційному просторі регіональному медіа? Як цьому мікрокосму гармонійно увійти до макрокосму? Ігнорування тенденцій та трендів розвитку суспільства відсуває регіональну пресу загалом та конкретне мас-медіа зокрема на периферію життя, а прагнення наслідувати центральні ЗМІ викликає комплекс меншовартості. Парадоксальність і амбівалентність значною мірою визначають те, що відбувається в сучасному світі. Не обійдемося й ми без них. Сучасність – це технологічний ідеалізм та технофобія; різноманітність, індивідуалізм і тауніфікація; наявність вибору та диктат вибору; реальність і гіперреальність; мисляча людина та мисляча машина тощо.

Саме в такому полярному світі нам доводиться жити і діяти, тож слід знати його властивості та навчитися використовувати ті можливості, які він пропонує.

Наш світ помітно змінився на хвилі інформаційних технологій (Олвін Тоффлер), які стали фундаментальними джерелами виробництва та влади (Мануель Кастельс). Саме в інформаційно-комунікаційній сфері нині відбуваються важливі процеси. Інформація як основний ресурс сучасності характеризується цілою низкою важливих, потенційно продуктивних особливостей: відкритість, невичерпність, кількісне зростання, якісне покращення, повсюдна присутність, легкість для транспортування, членованість тощо. Комунікація як основний вид дії також має свої особливості, що свідчать про низку переваг: свобода, мобільність, гнучкість, інтерактивність, мультимедійність, повсюдність тощо, здатність долати час і простір тощо.

В умовах сучасності навички роботи з інформацією вкрай важливі, оскільки вони є умовою повноцінного існування та участі в житті суспільства, а також реалізації власних прав та потреб для всіх і кожного. Звичайно, не завадить сьогодні й уміння бути динамічним, робити вибір, навчатися новому, адаптуватися до шалених змін, але ще важливіше чітко знати, що саме інформація та комунікація мають нині найбільшу силу.

Чи полегшують нові інформаційно-комунікаційні можливості наше життя? Питання філософське: ми не в змозі контролювати обсяги інформації та швидкість її дії; ми сповідуємо інформаціоналізм (віра в надможливості інформаційних технологій) та відчуваємо інформаційне перевантаження; нові можливості звільненої від попередніх локальних обмежень глобальної культури обертаються залежністю від неї; високий рівень незасвоєної інформації провокує непередбачувані сплески у суспільстві. Але назад дороги немає…

Передмова до розділу 1

Соціальна система складається не з людей, а з комунікацій. Поза комунікацією немає жодної інформації, немає жодного розуміння. Таких позицій дотримується багато хто із сучасних дослідників, серед найбільш активних прихильників – Ніклас Луман[1][2]. Сказане означає, що людина вплетена у множину комунікативних стосунків, які визначають її життя. Щодо системи мас-медіа, то цей факт окреслює значну перспективу можливостей, адже ЗМІ цілковито зосереджені на інформації та комунікації. І постійно працюють з аудиторією: «Воістину революційне значення сучасних масових комунікацій – їхня здатність створювати публіку. Це – здатність формувати історично нові основи для колективного розуму та дій – швидко, постійно і всепроникно, поза межами старих меж часу, простору, статусу»[3].

Аудиторія – надзвичайно важливий фактор діяльності будь-якого медіа: аудиторія споживає чи відмовляється споживати продукцію ЗМІ; аудиторія, як індикатор, сигналізує про ступінь ефективності масової комунікації, організованої медіа; а ще аудиторія несе в собі та віддзеркалює всі особливості сучасності, що постійно оновлюється.

Аудиторія, говорячи професійною мовою, – комунікат, до якого звертаються, на якого орієнтуються, з яким взаємодіють, якого обслуговують місцеві ЗМІ.

Аудиторію спостерігати, розуміти та задовольняти – складно, проте не робити цього – зводити нанівець свої зусилля, адже аудиторія завжди визначає всі аспекти роботи ЗМІ – і коли редакція свідома цього, і коли комунікація з адресатом не впорядкована. Тож першим професійним принципом діяльності редакції має бути прицільна увага до своєї аудиторії, усвідомлення її зовнішніх та внутрішніх трансформацій.

Аудиторію будь-якого ЗМІ, і регіонального зокрема, слід розуміти в декількох параметрах. Аудиторія – це: 1) адресат повідомлень мас-медіа, щодо якого ЗМІ мають свої комунікаційні наміри; 2) замовник інформаційної продукції, яку він оцінює за запитами, смаками, потребами; 3) соціокультурний феномен, що віддзеркалює об’єктивні характеристики сьогодення. Усі три ракурси бачення аудиторії надзвичайно важливі для успішної роботи місцевого ЗМІ, тому далі ми приділили достатню увагу детальному обговоренню кожного з них та надали конкретні рекомендації щодо роботи з реципієнтом мас-медіа.

Примітки:

[1] Луман Н. Медиа коммуникации / Пер. с нем. А. Глухов, О. Никифоров. – М.: Логос, 2005. – 280 с.

[2] Луман Н. Реальність мас-медіа / За ред. Іванова В., Мінакова М.; пер. з нім. Климченко В. – К. : ЦВП, 2010. – 157 с.

[3] Gerbner G. Mass Media and Human Communicatoon Theory // Sociolodgy of Mass Communications. Sel. Reading. Penguin books, 1979. – P. 53.